колись розчинюсь...
туманом я сiрим у лiсi,
рафiнадом солодким у кавi,
ароматом парфумiв по мiсту
як тiльки свiт навчиться кохати.
а поки роздерта на шмаття,
й кинута додолу душа.
можливо, ненароком згадаю,
i навiть колись я знайду
розбиту нездiйсненними мрiями
душу
до себе назад поверну ...
я тихесенько небо благаю
про щастя чи спокiй ?... нi
про загублену душу мою.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design