«Лета к суровой прозе клонят»
(А.С. Пушкин)
«И я сегодня прозе говорю –
входи в мои стихи и будь как дома!»
(Ю. Левитанский)
Поет я молодий лише умовно.
Старим почав витати серед хмар.
Я знав, що рими, розміри і форми –
це лиш прийоми гіпнотичних чар.
Поезія – облуда чарівлива,
розкішних фраз дурманячий туман
і для оманливих польотів крила,
принадне ошуканство і обман.
Усе це зрозуміти я ще в змозі.
Терплю свербіж писання, зазвичАй.
Та поки-що кажу я власній Прозі:
«Ще походи де-небудь, погуляй!»
