Я стала тиха, я молюсь тотемам .
…Розсипалась на прах стара молитва -
Ріка, що обмиває брами світу
Вже підняла із дна прадавні геми,
На них - боги убиті.
Я стала вірить в духів біля мене,
В богів, богинь і боженят землі,
Вони зросли, як зЕрно у ріллі,
Напившись вод із голубої вени,
Наївшись сонця в пообідній млі.
Вони людьми не гралися в квача,
і світ колись, як хрест, взяли на плечі,
комусь вони всього лише предтечі,
а іншим – ті, яким ще прийде час,
як Сонце згасне і настане вечір…
Я стала тиха, я молюсь життю,
житам, галактикам і птаству.
Пасе на небі Місяць дивну пАству,
а поле варить ячневу кутю
І все минає в цім новому Царстві.
