Параболу існування
на дошці в аудиторії
накреслить - не зовсім точно - старезний професор N.
Історія всіх розсудить,
а потім усе повторить,
складе кістяки на купу, не згадуючи імен.
Бо вчити – кого їй вчити?
Тут знають усе та більше
про сенси,
секрети сексу,
про долю, війну і про…
Втікає від себе місто,
це місто невдалих рішень,
заклавши кіло тротилу в залюдненому метро.
Скасує закляття шісток –
зіграє простими числами,
за вікнами чорно-білий червоним прорветься світ.
Так мало для щастя треба –
сигара, сорочка чиста…
і щоб перебіг дорогу не чорний, а білий кіт.
А вдома – горілка з льодом
і пара м’яких пантофель
полегшать вечірній пошук
наступної із віддушин…
Своє відлітав професор – знудьгований Мефістофель,
спаливши останні крила в багатті пропащих душ.
