Добраніч, пані..
Не чекаючи на крихти прихильності -
і, не дай Боже, прихильності продажної -
не очікуючи тавра на чолo з руки несмертельності,
доживаєш свого собі віку, стара жінко
з душею непосидного дитяти..
лише інколи у снах
здіймаєш барокoву паруку,
розпускаєш густющі патла,
що течуть раменами стиглим каштаном,
здіймаєш нарум´янену маску
і через бліду прозорість літ
сяють живі смарагдові очі..
Випростовуєш спину,
відкидаєш вірну подругу
інвалідну палицю..
летиш, ледь торкаючися підсніжників,
безтямно вдихаєш березовий
світанковий дурман -
і, нарешті, заплющуєш озолочений світ
гарячою тремтливою долонею -
і з непокірним жестом
лісової мавки-королівни
ступаєш
тихою, рівною ходою
у своє царство
вічно-зелене-блаженне...
.........
Добраніч, пані,
спокійних тобі снів..
