У одному місті,
Близько біля ринку,
Заглядало сонце
У стару хатинку,
В ній росли налиті
Молочком із кринки,
У Шпарихи мами
Донечки Шпаринки.
Старша з них - найбільша
Шпарка, аж до неба,
Середульша Шпарка,
Ця – така як треба,
А молодшу доньку
Називала ненька:
«Ти ж моя Шпаринка,
Шпарочка маленька».
Старша вийшла заміж,
В дівках не зосталась,
Середульша Шпарка
із Ключем побралась,
А малу Шпаринку
Не хотіли брати,
Важко для маленьких
Ключик підібрати.
Тій Шпаринці вранці
Якось каже мати:
«Походи по ринку -
там ключів багато,
Погуляй довгенько,
Не одну годинку,
Може хто знайдеться
на твою шпаринку».
Так вона й зробила,
Як сказала мати,
І ключі на ринку
Стала приміряти,
Приміряла місяць,
Другий, третій, п’ятий,
Не могла, бідненька,
Ключик підібрати.
Якось серед ночі,
Вітер дув колючий,
З бару на бруківку
Викинули ключик,
І сміялись вголос
Двоє шпар із бару:
«Ти такий маленький,
Не для наших шпарок».
Серце у Шпаринки
Затрусила трясця,
Бо воно відчуло -
Посміхнулось щастя.
Підняла, обтерла,
Понесла до хати,
У своєму ліжку
Постелила спати.
«Бо якраз вмістився
Ключик у шпаринку…
Так знайшла я тата,
Засинай вже, синку…»
Частину першу читати на: http://gak.com.ua/creatives/2/27604
