Сині джинсові ранки - вночі я мовчала і ждала
І поранений голос об сльози - прощавай, вже годину...
Тепло рилась у спогадах - ніжна самотня дитина
Ти - як ніжна самотня дитина у кетягах смайликів
І червоним окрайцем пещеного довгого нігтя
Підняла б твоє личко, прозоре і біле від праці
Підняла б на прощання - давай не мовчати
У рожевій сучасності
Ширпотребної моди і мелодій про втрачений рай
В техногенному світі замріяних роботів смутку
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design