..торкнутися
твого відображення
на замерзлім склі
досвітнього трамвая,
відчути твоє тепло,
що колишеться
межи
сніжною кульбабкою
на долонях
і зашпорами..
затемнення сонця -
природнє явище -
таке ж, як і затемнення мозку...
хмари.. хмури.. мури..
торкнутися своїм подихом
тріслої лисини гір -
і через них
надіслати мессидж
зі скляною луною..
прозорість
кривавих тюльпанів
полічити на пальцях,
силу підсніжників
виміряти тиском
тисячі тахікардій..
ковзку площину
безперилих балконів
відстояти у рівновазі
між небом
і
прірвою
..
І
стояти б на одній нозі,
осліпнути і оглухнути -
лише тупо
хлопати
незакінченими
кінцівками,
і намагатися
злетіти
лише з візіями
третього
сателітного
ВСЕ-видющого
ока..
