Ось знову подихи весни,
Такі нікчемні,
Приносять із собою сни
Якісь таємні.
Мені вже набридає це,
Твої ці фрази по шаблону.
Як хочеш, то скажи в лице
Мені, а не моєму клону.
Песимістичні настрої
Вирують в голові,
Я ремонтую пристрої
З собою візаві.
Та я піду,
Не можу залишитись.
Десь попаду в біду,
Та змушу свою кров пролитись.
А раптом звільнюсь,
Від тебе, від думок своїх.
Між двох світів зостанусь,
У темряві очей твоїх.
Змінивши життя орієнтири,
Забуду про тебе.
Залатаю в душі черстві діри,
Подумай, може, про себе.
