Коли цей світ перейме нове покоління –
Новітня Раса,
Індиго-діти –
Ми будем нікому уже не потрібні –
Примарні тіні з потрухлим корінням…
Руїни Часу…
Нова Атлантида…
Старі кістяки не-рибні…
Воно – нове покоління – від нас не візьме нічого,
Планету хіба лиш -
Сапфір
У оправі із боєголовок, клонів та гмо.
А потім задіє силу свою від Бога :
Від згарищ,
Офір
Зцілить любов’ю до всіх і всьогО.
А де ж подінемось ми –
Нерозбірливі, як мусон,
Німі, як каміння глянцеве,
Із душами, що погризла проказа?..
Ми станемо стату-Я-МИ
У новітнім музеї Тюссо
І у нас будуть тикати пальцями
Із страхОм і відразою
Наші ж діти…
