Ми знову не тут.
ми в п"ятому вимірі, в п"ятій частині світу...
в очах віє вітер,
а поряд - і знову прямий і суміжний кут.
ти любиш мене?
десь там я тебе хотіла, кликала, вила, гріла,
мов мрію тебе, о милий,
а тут серед білих лілій і просто тепер я не...
Не буду іти,
і ти, залишившись далі, із тихим тремтливим жалем,
не будеш і vale, vale*,
а що, я тепер не краля? не красень тепер і ти.
тут просто не ми,
вернувшись у місто з потягом, за вірою, болем, одягом
ми ще неодмінно сходимо,
ми просто ще з"їдемо вмить
із глузду і тіл,
і будемо поряд, будемо - руками, спинами, грудями -
ми стрілки в ланцюг закрутимо,
цілуючи пил.
