Коли після довгого
мертвого спання -
зеленоока весна
покохалася
з блакитнооким літом -
вони присягнулися
у вірності
на золотому вівтарі
сонця.
Але літо зрадило -
у срібному храмі
місяця
повінчалося
з кароокою осінню.
Тоді зеленоока весна
збожеволіла
у відчаї -
на цинковому ложі хмар
лікувала її
сивоока зима
крижаними піґулками,
сніговими дозами морфію
і гіпнозом вітру...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design