Покропилась кров'ю горобина -
навколо ліс лиш заздрісно зітхав.
Струснула з себе сонне павутиння
й замиготіла пристрастю вогню.
І, наче ватра, ціла стрепенулась,
і віти в небо радісно зняла:
"Де ж забарився лицар срібнокрилий?
Красна панна вже його чека!"
А тим часом іній зрадний
так гаряче цілує й обгорта.
Горить - горить уся в чеканні,
а пристрасть ягідки зрива.
І розчахнулось серце горобини!
І ліс співчУтливо зітха:
"Так де ж він, легінь білокрилий?" -
а снігу все нема й нема.
