Ніколи не знаєш точно,
на якому точно повороті тебе занесе.
Коли саме зрадять гальма, коли зрадять очі,
коли зрядять вуха, коли зрадить все.
І що тоді тобі лИшиться? Сидіти й згадувати?
Думати про те, чи насправді – було?
Намагайся любити своїх ближніх, нехай вони з вадами.
Нехай роблять тобі іноді щось – на зло.
Ти ніколи не знатимеш раніше, ніж трапиться:
несподіванки – коронний номер на біс.
І тоді тобі хочеться бігти, квапитись…
Але іноді заважає карніз.
Ти оціниш усе, що ти маєш з собою:
цю людину поряд, це дружнє плече,
і цей секс, і стосунки, де вас – лише двоє,
цей будинок, неначе Ноєв ковчег…
Ти завжди думаєш: це кохання – зі мною.
Ти завжди сподіваєшся, що все – назавжди.
Цей ковчег, у якому вас тільки двоє,
почуття, і емоції. Ти – наживка.
Ти щасливим себе відчуваєш на повну,
і здається, що краще ніколи не буде.
Ти жадаєш цієї людини до скону поряд з тобою.
А де ж їй ще – бути?
Ця ідилія давить, та ти всім говориш:
це – моє, і це – тепер назавжди.
Ти закриваєш доступ до всіх найтаємніших сховищ
У середині себе, чекай, зажди.
Ти нікому не зізнаєшся, напевне, що так рідко,
але знайомо до болю
твоє серце стискається солодко й бридко
і душа виривається кудись, на волю.
Там, за дверцятами дванадцяти ребер
сховане щось, що ти згадуєш в снах.
Там повітря чистіше, блакитніше небо,
і ти майже відчуває це у власних руках…
Це – колись було із тобою насправді,
а тепер лише спогади. Чорт забирай.
І з кожним роком, ти знаєш, зростатимуть ставки.
І дороги дві: чи в Пекло, чи в Рай.
І ти хочеш махнути на всіх рукою, плюнути із високої гірки
на сьогодні, на завтра, на всіх з головою,
продірявити мозок, забити чимсь дірки…
Голова закипає, а серце вискакує.
Відчуття до метеликів знайоме у грудях.
Той, хто поряд з тобою, нічого не знає,
та і ти завжди думаєш: будь що буде.
Коли думаєш, що у тебе в житті все збереться до купи,
що все буде, як у всіх нормальних людей,
забуваєш, що всі різні – люди,
і у когось ніч, а у когось – вже день.
І, раптово тебе оглушить різкий удар по твоїй голові,
світло яскраве осліпить променем, немов НЛО,
і ти зрозумієш нарешті: все, про що мрієш ти,
те кохання, ті чари, емоції, той секс, той ковчег, те майбутнє одне на двох,
що зараз з тобою – його немає. Бо
все справжнє
вже
було…
