Тримала в правиці хлібину щастя,
пила з глека воду любові…
На вітрині життя побачила торт багатства!
Яскраво сяяли на ньому троянди!
І колючки не їжачились обабіч кремових квітів!
Здіймалися високо яруси гордощів!
Хвилями оздоблював пишні коржі достаток!
Шоколадними візерунками прикрашала їх елегантність!
Есенції струменіли вишуканими парфумами!
Хлібину випустила з правиці,
дзбанок облишила й пішла...
Купила торт, заплативши монетами вроди.
Чи знала, що масні троянди
викликають нудоту переситу?
Хіба розуміла, що солодющі коржі
вбивають смак життя,
а пташине молоко тхне
металевою кліткою,
хай і золоті її ґратки?
