Фіолетові машини сунулись донизу плазом.
Наче купа мокрих змилків,
Ізгори ковзли узвозом.
Горобці обіч асфальту крихти в сірому калюччі
Вишуковували ловко
Між скоринок помаранчів.
Сніг не йшов. Брикети бруку світло всотували вбоге
І шкарпетка вогка бгалась
В черевику крок за кроком.
Жовті пси снували сквером, лунко ляскаючи в шугу.
Пахло солодом і цвіллю,
І недопалками в урнах.
Я губився, нерозумний, в цьому клопітному тлумі
І ніхто на цілім світі
Не чекав мене додому…
