Закличні
Хмари повзуть, як кицьки;
У січні
Квітне мигдаль Нікітський,
Безстрашно
Снігу кида пальчатку —
Завваж-но:
Незле для початку.
Забуті
Пляжі приплив полоще,
Як лютий
Ріже кораблетрощі,
Іржаві
Якорі вкрила крига;
Та в славі
Сурмить відлига.
Шпалера
Крапель впаде на місто,
Вже в бере-
зня не бракує хисту:
Всі голі
Вулиці дощ заклеїв,
Ассолі —
В обіймах Ґреїв!
ЧАЙКОЮ В КІЛЬВАТЕРІ
Ароматно бачити палахкий вапняк,
Наслухати дотики репетів лелек.
Хоч кіоск млинцевий наш нині трафив шляк,
До забави маємо “Меджик-чебурек”.
Там висить картиночка, ніжна, ніби ти.
Балюстрада палева, травень назагал.
Над будинки кремові кетягом злети,
Прилітай супліддями просто на причал.
Чортовими колесами вітер перенось,
Аби лився балками яблуневий джем.
У повітрі пеститься кошенятне щось,
І ряхтіють гавані новим вітражем.
Розплескайтесь, пагорби, цебрами води!
Розійдіться, вулиці, танцем Гаяне!
Мила, там де рубками щогляться плоди,
Чайкою в кільватері віднайдеш мене.
ФЛАМАНДСЬКА ШКОЛА
Ханство бежевого вітру, ґрунту, стовбурів і крон,
Із гарячим шоколадом при нагоді.
У готелі “Севастополь” сто колон? півста колон? —
Все рахуємо, збиваємось та й годі.
Херсонеські кладки теплі, а на пляжі галька — ні,
Сон-трава під Панорамою тендітить,
Крешуть сталь зужитих суден на Північній стороні,
І розкрешують доріжки в парках діти.
У маршрутці все лунає то “Роксет”, то “ДДТ”.
За вікном на дубі сухолистя светр,
Та за мить його зриває і мете, мете, мете
На барвисто-шумний П’ятий Кілометр.
Ханство бежевого вітру, ґрунту, стовбурів і крон.
Пачка йогурту в руці і плащ на лікті.
Залишивши тут діброви нерахованих колон,
Ми майбутнє заощадили по крихті.
* * *
Хмаринки вечірні зорею неторкані.
Їх ночі окроп розчиняє, як каву.
Пливемо з Артбухти до Радіогорки ми,
А може, із Графської на Балаклаву.
Де храм-піраміда на цвинтарі Братському,
Народжений бріз повертає на берег,
І кітелі, пряжки, обшлаги та лáцкани
Начищує вмить кипарисовий шерег.
Патруль сірих чомг іде гальками пляжними,
Патруль білих чайок проходить по скелях —
Пантрують в припливі між мушлями й пляшками
Всі ґудзики-рибки на хвильних шинелях.
Бадьоро в мундирах своїх і бушлатиках
Полискують взводи олив і платанів.
Чи є тут розхлябані й кволі? Нема таких! —
Нічна перевірка сержантів-бакланів.
А місячний шлях вже карбується кроками:
Дивізії зорь… Маяки-капітани…
Пливемо на Графську з Північного Боку ми,
А може, з Учкуєвки до Інкерману.
* * *
Гайда в океан за мушлями!
Сідаймо в старий баркас.
Хай буря-сестра незворушними
Побачить на банці нас!
Хоч з обрію всіма румбами
Вже суне за валом вал, —
Відчуймо себе Колумбами!
Керманич, тримай штурвал!
Молитва хай лине дзвонами:
"Дай духові Царство Твоє" —
А тіло вже так просолонилось:
Сто літ у землі не згниє!
Баркасами гостроносими
Долаймо цей океан,
І будьмо завжди матросами:
На мостику — Сам Капітан!
ОСТАННІЙ ЛИСТ НА ПІВНІЧ
Коли у вас ще віхола вирує
І місто потерпає від застуд, —
У нас баклан бакланісі дарує
Сімейний символ — водорості жмут,
Фіалковіють виярки і схови,
Б’є в ніздрі хіттю млосною земля,
Повідіграли тхори весілля́,
Летять додому ваші всі птахове,
Над виноградниковими долинами
Лисніє небо перами павиними;
Та мариться мені такої днини:
Полинути над балкою рудавою,
Над ріднозолотою Балаклавою —
І вкутатись у ваші хуртовини!
