Тато кинув нас в мої три роки й два дні,
І він так мало лишив моїй мамі й мені,
Лиш гітару стару й порожню пляшку свою.
Я його не виню, бо зазнав він бід,
Та найбільший в житті залишив він слід:
Перед тим, як піти, взяв назвав мене С’ю.
Може думав він, що це жарт чи сміх,
І народ сміявсь, хто як тільки міг,
Все життя своє мав я цю борню.
Ці насмішки дівчат, просто страмота,
Ну а хлопців сміх– то ганьба ще та,
Знаєш, важко жити хлопцю з іменем С’ю.
І я виріс швидко, як то кажуть складним,
Гострим на язик, з кулаком твердим,
І я блукав по світу і сором свій ховав.
Та присягся якось зорям, на росі,
Прочесати бари і салуни всі,
Щоб убити того хто так мене назвав.
Це був Гетлінбург, липень, сонце пекло,
Я заїхав у місто, і у горлі шкребло,
І я подумав: стану, в нього щось заллю.
Вулиця в багні, там салун старий,
В ньому за столом і сидів брудний,
Шолудивий пес, який назвав мене С’ю.
Я пізнав змію - це був татусик мій,
Зі старого знімка в мами на столі,
Шрам на всю щоку і бісів погляд теж.
Ще здоровий бик, хоч і постарів,
Кров застигла в жилах як таке уздрів,
І я сказав: «Мене звати С’ю.
Як справи?
Зараз ти помреш!»
І я вдарив справа, і поцілив в лоб,
І він аж присів, але тільки щоб
Скочити з ножем і вухо втяти мені.
Та об зуби його я розбив стілець,
Ми котились надвір, і це був не кінець,
Там ми бились, товклись у крові, пиві й багні.
Я казав уже, що я був бійцем,
Хоч забув коли і було все це,
Він буцавсь мов віслюк і трохи як крокодил.
І я чув його сміх і прокльон в мій бік,
Він за пушку, та я першим витягти зміг,
А він стояв і всміхався, і він був без сил.
І він сказав мені: «Синку, цей світ – лайно,
І у ньому жити - це пізнати дно,
І я знав, що не міг провести тебе ним.
Тож я назвав тебе так і з тим вийшов весь,
І ти вижити мав, чи померти десь,
І через це ім’я ти став таким міцним.»
Він сказав: « Твій хід, ти не думай, бий,
Я диявол для тебе, і ти правий,
Убий мене тут, я тебе не виню.
Але подякуй мені, поки я не здох,
За нутра твого міць і очей плювок,
Бо я той сучий син, що назвав тебе С’ю!»
Мої з пушкою руки опустились самі,
І я сказав йому – тато, а він син – мені,
І я пішов і поніс іншу думку свою.
І тоді і пізніше я його ще згадав,
Де вступав я у гру, там завжди вигравав.
А буде в мене син, як його б назвав?
Може Біллі чи Джордж! Але точно не С’ю!
Я досі ненавиджу це ім’я!
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
А boy named Sue
My daddy left home when I was three
And he didn’t leave much to Ma and me,
Just this old guitar and an empty bottle of booze.
Now, I don’t blame him cause he run and hid,
But the meanest thing that he ever did
Was before he left, he went and named me “Sue”!
Well, he must’ve thought that is was quite a joke
And it got a lot of laughs from lots of folk.
It seems I had to fight my whole life through.
Some gal would giggle and I’d get red
And some guy’d laugh and I’d bust his head.
I tell you, life ain’t easy for a boy named “Sue”!
Well, I grew up quick and I grew up mean;
My fist got hard and my wits got keen.
I’d roam from town to town to hide my shame.
But I made me a vow to the moon and stars
That I’d search the honky-tonks and bars
And kill that man that gave me that awful name.
Well, it was Gatlinburg in mid-July
And I just hit town and my throat was dry.
I thought I’d stop and have myself a brew.
At an old saloon on a street of mud,
There at a table, dealing stud,
Sat the dirty, mangy dog that named me “Sue”.
Well, I knew that snake was my own sweet dad
From a worn-out picture that my mother’d had,
And I knew that scar on his cheek and his evil eye.
He was big and bent and gray and old,
And I looked at him and my blood ran cold
And I said:
“My name is Sue!
How do you do!
Now you gonna die!!”
Well, I hit him hard right between the eyes,
And he went down but, to my surprise,
He came up with a knife and cut off a piece of my ear!
So I busted a chair right across his teeth
And we crashed through the wall and into the street
Kicking and gouging in the mud and the blood and the beer.
I tell you, I’ve fought tougher men,
But I really can’t remember when!
He kicked like a mule and he bit like a crocodile!
I heard him laugh, and then he cursed;
He went for his gun, but I pulled mine first.
He stood there lookin’ at me and I saw him smile,
And he said, “Son, this world is rough
And if a man’s gonna make it, he’s gotta be tough,
And I knew I wouldn’t be there to help you along.
So I gave you that name and I said goodbye;
I knew you’d have to get tough or die!
It’s that name that helped to make you strong!”
He said, “Now you just fought one hell of a fight,
And I know you hate me, and you got the right
To kill me now, and I wouldn’t blame you if you do.
But you ought to thank me, before I die,
For the gravel in your guts and the spit in your eye
Cause I’m the son-of-a-bitch that named you Sue!”
I got all choked up and I threw down my gun
And I called him Pa, and he called me Son,
And I came away with a different point of view.
And I think about him, now and then,
Every time I try and every time I win,
And if I ever have a son, I think I’m gonna name him
Bill or George! Anything but Sue! I still hate that name!
