Далеко ген за обрієм звірятко проживало.
Лагідним, ніжним Мірачіка його всі називали. Колись закінчувався день, ніч темна наступала. Вдім Мірачіка прилітав, сни й спокій всім він роздавав. І тиша наставала. Всім хто є добрий і чемний, в дружбі є надійним. Винагорода жде того, сюрприз тому приємний. На вчинок благодійний. Якщо ж зі злом цей день пройшов. Не віддав радість і не знайшов, того звіря ввсю ніч навчає, знайти любов допомагає. У Мірачіки є дари, він чує й бачить навкруги. Всі, хто за дії та слова відповідає щедро талантом, мудрістю нагороджає. У царстві снів знайдеш дива, їх Мірачіка зазива. Можна у сні стати багатим і навпаки лишитись всього навіть хати. Можна відчути силу, міць і благодать, а можна слабким ледарем назавжди стать. В одній країні ми всіх різних бачим і всі по різному ми в цій країні значим. Одного прямий шлях, доля щасливая спіткає, а інший все життя у лісі темнім мов зачарований блукає. На зріст хоч і маленький Мірачіка, але у нього сила є дуже велика.
Одного разу він прийшов до дівчинки в кімнату. І знаєш, що він їй приніс?
- Солодощів багато.
- Чому солодощі? Чому? – запитали Мірачіку.
Тому що думка в дівчинки про це дуже велика.
Їй мама ласувать солодким всяк час не дозволяє, тому до дівчинки в кімнату бажання прилітає.
На гральному майданчику малюк стоїть ридає, велосипед сподобався, в нього ж його немає.
Куплю – коли ти підростеш матуся умовляє, тож до дитини увісні це диво прилітає.
У візку сидять двоє малят – двійнята, одне спокійне дитинча, друга ж дуже завзята. Бажання в діток є одне, батьків не вистачає, у сні до них іще одна матуся прилітає. Діток усіх звірятко це чудове полюбляє, тому прийде до кожного хто в сні його чекає. І завжди іграшки несе для кожного бажанні. Тому що цінить почуття, дітки йому кохані. Приносить в дім він кожен день і їжу і прибутки, лагідну посмішку батьків і ніжні поцілунки. Тож полюби і ти його, закрийміцніше очки, засни і знайдеш ти в сні добро, красу матусі й дочки. Наш Мірачіка друг усім, старим, дорослим і малим, біду й тривогу відчуває, хто просить тим допомагає.
Стара бабуся захворіла, донька у відпустку полетіла, на морі та відпочиває про біль бабусиньки не знає, бабуся плаче і страждає, дати здоров’я їй прохає, прогнати біль, сили добавить, додому донечку доставить.
І Мірачіка враз з’явився, проханням увісні розпорядився. Вранці як сонце засіяло, здоровою старенька встала, донька дарунками вітала, бабуся доньку обнімала, про чудо це розповідала.
Маленький хлопчик радо грався, від матінки він заховався, стомився, ліг в кутку й заснув, кликала мама – він не чув. Тато його розхвилювався, йти до міліції зібрався, і Мірачіка їх почув, в сон малюка він застрибнув. Сказав йому: «Пора, проснись, йди до батьків і пригорнись». І хлопченятко враз проснулось, на клич матусі відгукнулось, радіючи, всі обнімались, а маля не хвилювались. Твоя душа світла і велика, в ній проживає Мірачіка. Тобі завжди допомагає, інших також не забуває. Не бійся очки закривай, увісні Мірачіку зустрічай.
Звіря маленьке Мірачіка, його любов дуже велика, шануй його та поважай, дарунки й ласощі приймай.
Вночі дівчинка міцно спала, влітку вікно не зачиняла і залетіло пташенятко, матусі пташечки дитятко, налякане воно літало і відпустить його прохало, сердечко в нього тріпотіло, так до матусиньки хотіло. І Мірачіка враз з’явився:
- Дівчинка спить? Я помилився?
- Ні! –цвірінчало пташеня, потрапив до будинку, я! Звіря, мені допоможи, на волю мене відпусти.
І Мірачіка засміявся:
- Що малий дурнику, попався? Я відпущу тебе, лети! Матінку зможеш ти знайти?
- Та де тобі, злякався дуже, допоможу тобі я друже.
Зацвірінчала поруч мати, взялась дитинку годувати, спокійне стало пташенятко, допомогло йому звірятко.
Вимоглива в мами дитина, принцеса донька Василина, вдень вимагала що хотіла, в ночі ж від радості тримтіла, вимогтвсі її з’явились, в будинок ген не помістились. Інший будинок будувать стало дівчисько вимагать. І Мірачіка розгнівився, у сон її він не з’явився. Тож вередлива Василина твоя у цьому є провина, марно ти сил не витрачай, своїй біді ти допомагай.
Звільнись від жадібних прохань, знай міру, чемною ти стань і Василина подобріла, всі вчинки свої зрозуміла, другом став їй Мірачіка, його любов дуже велика, в сон Василини прилітає, своїм примудростям навчає.
Розумна ніжна Василина, робить добро всім щохвилини, в день на майданчику гуляє, задітками спостерігає і вередулькам – малюкам, чемними стать допомагає. А хворим птахам і звірятам, зайцям, лисичкам, білченятам, із Міачікою у сні справи здійсняють чарівні. За цю любов і доброту, за справу твою не просту, всі зібралися в окрузі і пролунало: «твої ми друзі»! Мірачіку ми вітаєм, кожну ніч у сні чекаєм!
