|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 27551, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.128.173.5') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ганзенко Олексій, 23-01-2011
|
Зодягаючи мрії
В сіроліття строї,
На узбіччі надії
Я побачив її.
І озвалося в серці,
Хоч зміліло воно,
Хоч засохло на денці
Порозлите вино.
Сон підзим’я порушив,
Збив нудьгу з підошов,
І, тамуючи душу,
Як жагу, підійшов:
„Перепрошую вельми,
Я не хлопчик, та ба –
Давні мріїська-шельми
Мовби дзвонять в набат.
Наче біс той шалений
Приступив до ребра!
То коли б ти до мене…
То коли б… Ні добра,
Ані статків не хочу,
Спопелю всі мости,
Тільки б усміх і очі…
Щоб нікого… і ти…
На галявці, край гаю…
Сподіватимусь…”
„Та-а-а…
і хотіння немає,
і дощі й мрякота…”
Враза разить до смерті,
В нуду розпач впліта:
„Власне, будьмо відверті:
Поміж нами – літа.
Що казатимуть люди,
Бо ж від них не втаїш?
Ой, нічого не буде.
Ой, облиште… облиш…”
Постріл ранить до смерті,
Разить око, мов лиск,
Сподівання подерті
Опадають, як лист.
„Певно кпиш наді мною,
Серце топчучи в рінь.
Подивись: над імлою
День пряде голубінь!
Й парасольки не треба –
Геть пощезла сльота,
Лиш хмаринка край неба
Розтає золота.
Не полиш наодинці,
Прошу, з юрмищем літ.
Ох, вони, як ординці,
Як навала, як лід.
Кинь хоч усміх, одненький!”
Чую відповідь: „Та-а-а…
Що мені, молоденькій,
Ваші зимні літа!”
Мовби струєний трунок
Ревно віддих обпік.
„Ну хоча б, як дарунок –
Наостанок, навік…
На галявці, край гаю…
Я… чекатиму?..”
„Та-а-а…”
І хмаринка зникає
Золота, золота…
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
