Кілометри списані лент магнітофонних
все ж були для голосу хриплого тіснІ.
Краще ніж в комп'ютері пам'ять всенародна
збереже Висоцького пам'ятні пісні.
Популярність масова не була «попсовою».
Хрипом тих будив, хто спав летаргійним сном.
Хоч його іронія здавалась поверховою,
та була вона, насправді, із подвійним дном.
Не знайти в його віршах героя ідеального –
жили якось як могли з горем пополам.
Персонажі взяті ним з побуту реального
ставили питань багато і собі і нам.
Хтось назвав Висоцького бардом, хтось – новатором,
що зумів піднЕсене з призЕмленим змішать.
А для мене був і є він надзвичайним Автором,
що народу умудрився правду заспівать.
