Осіннім зорепадом
У вихор почуттів
Туманом ляжу крізь плин віків,
Так вогко й тепло…
А на околицях зима
Малює сни бентежні
Серед тіней життя.
В мінливім погляді погоди
Рушійна сила, наче дощ з небес,
Приймаю Його волю –
Молюсь в бездумності чудес –
Щаслива.
І я…
Оголена малюю лик
Пальцем долі крізь звабливий сміх
На підвіконні сидячи, мов на краю.
Яка ж грайлива казка у котрій віддано живу –
Розсипана квітами та під сонцем,
Розлита дощами та під небом,
Встелена травою та під маревом дотиків Любові
Від себе до Тебе. Твоя.
