Комусь же треба бути катом,
У грудях з серцем кам’яним?!
Щоби змогти любов відтяти
Безжально помахом одним...
І знявши маску демонічну,
З якою почуття убив,
Ти ставиш в церкві Богу свічку,
Щоб душу він твою зцілив…
Я сліз не стримую гарячих,
Ти ж каявся мабуть не раз…
Чому ж так сумно скрипка плаче
У тихих спогадах про нас?!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design