Риби лютневі озерний розплющують протал,
Щоб заспівати пісню бризками шуму і клекоту.
Прийшов гай галками гавкати – гамірний портал
Відчиняє лікарні жалоби, безробітні блукають аптеками –
Шукають вітаміни весни… А я собі сиджу в літаку
Розшукую стоп-кран, щоб стримати ультразріст надовго
Зберегти незрівняний нефрит хоч до літа в листку…
Бачу бога, що з хмар вибиває бавовняні смоги
І радіє деревам усміхненим. О, знаходжу, але це пам'ять
Натискаю. Тополь парашут долетить до липня
А я катапультуюсь, нехай квітчасту поляну
Мені тепер накривають… Ангел у спідніх, облиплих,
Ранкових трусах приготує яєчню – лазанью з імбиром,
Дихне самогоном чи пак навіть пивом торішнім.
А в мене сальце, пів кіля цибулі та коржик з кефіром
Засмажених на пісні, в трудах. А ті корови грішні
Обісрали свіжу траву, тож чим стали гірші ми?
Хоч із німбами, але іноді прикрашають роги.
Волохаті лози лоскочуть сонце. Ліниві соми
Перевертають повневі пні. І знову нікого
Над вогкою поляною… Ангели подихом впилися –
Почали горлати водночас шість кульгавих нот,
А одну забули, чи на струнах згубили, так сталося, оця
Карафка з повітрям остання була. Та для втрачених цнот
Хіба весняний алкоголізм виліковний? Ген квіти
Після зимових пересонів по-людському позіхають.
Та самі поміркуйте: допоки їм в улоговинах свербіти?
Морози у партії гопів, ще з осені жаль стало чаю.
Час прорізатися з ґрунту, пора показати сподарство…
Тож краще хлистати нектар, ніж пелюстки надгинати
В збуджених метеликів! Ти ба, на ліхтарик бідацтва
Багаті летять. Либонь їх ирій під трухлу шпалу щербату
Підсунули. А на колійці облізлий потяг ностальгії
Випадковий переїхав долар саме по фейсу -
Позеленіли глиняні баби, верби роздуплили вії
Підроблений сотник сконав, хапнувши триперу в рейсі.
Глянцюють небо хмарами лози, грози вибухнуть завтра
Коли вхопиться травень за набухлі оргазми дощів
Вклоніть ангели німби, вам би знову сонцеву ватру
Не нанизати на шампури, і тоді запитайте в хрущів
Як продзижчати вірно щось моцне й водночас попсове
В такт хористам, які перепричащалися сумішами всіма
Як завше – жеруть печериці, і на перекидах мови
Скандують: «Рекс-пекс-фекс»… А я такий собі гурман
Впав із неба кріслом, щоб вдихнути в затяжку аром
Назавжди в ніздрі. Тепер на лужку мене двоє
Я недостатній до хмар, половина мене – мій клон,
А решта шукає канапку. На пальцях очі просять напою
Третє око – лобове скло маршрутки, яка до літа чавкотить,
Чи чалапає на спущених ногах, де потьомкінська цитадель.
Автентичне авто-лімузин, а на небі ДАІ за кілька століть
Різновалютних шманає туристів, і навар з конопель –
Підкладуть жартома. В колисанці законів томища
Де найняти амурів? На прокат не дають в секондхенді
Необкурене серце зі скартом там десь найнижче
Майстер зробив своє тіло. ДАІ, ото руками не швендяй
По тітьках корови – твої баланси давно порубали в ковбаси
Хабарі не у моді, бо ваше співпанство спитає свої
Даруйте жінкам задоволення, крім банальних качалок і прасок
Краще ліпіть свято з тіста, радощів пляцки та короваї
Досить сільничок роздору! Не треба сумних нарікань
На розгублених водіїв, що, мовляв, через них не стоїть прибуток
Сьорбайте компот швидше за мух, надкушуйте розуму грань –
Халявний оцет пече, переймайте махльож в проституток
Хрін і в фігвамі хрін! Як панкам оте шмаровило лискуче
Пофік!!! Добре зразкові мєнти. Свистіть віртуозно лайку
Женіть галюни своїм жезлом, на землю впадіть гракодрюччям
В шпаківнях тусуйтесь, в шпаків заробляйте пайку.
Видадуть посмертно, спишіть розпис тоді в некролозі
Черга мерців до трупарні, бій за останній автограф…
Некст. Інстал. Ангелам дім, хоча відцвітають невдовзі
На лотках сакури. Дням години тиражує різограф
В форматі леттер… фонтани напилися тепла,
Щоб голуби купалися. Сонцеві б пива попити –
Травень звихнувся від спраги, замученим потом з чола
Полощить похилі луги… Вранці зажевріє літо!
25-26.11.2006 рік.
