Ти говорив, що ще кохаєш досі
Її - красиву, ніжну і струнку.
Я не суддя, я на своєму боці,
Твої ж бо почуття оголені та босі
Печаль стелили у мені лунку.
Втішала я, що відлетять лелеки,
І помахом у небі дикі гуси,
Що скоро закінчиться оця спека...
Я слухала, хто винен і що мусив...
А подумки про себе: скоро осінь,
І в осені піймаю я твій погляд.
Зустрінемось раптово, і не в змозі
Ти осягнути, що є жінка поряд,
Підійдеш ти до мене владним кроком
І в очі глянеш, наче ненароком.
Свобода - в праві вибору кохати.
Незмінна ж осінь та ще сніг лапатий,
Що скоро вкриє стежку аж до ганку...
Так виконає спільну забаганку
зима, що запряжеться у кортеж-
Забудь її! А погляд відведеш...
О, як це прикро! Зрозумію теж.
"Бувай", - сказала влітку тихо.
Пішла по сонцю - снігом, снігом...
11.08.2010р.
