тут ліс і сонце
безгомінь і ти
закудлані в мохи твої святі
стежки благословляють у дорогу
підперта віттям синява і ця
плющем надпита чаша озерця
шафран і м’ята мов рушник під ноги
час образи малює на корі
зоріють у єдвабі вечорів
смаглявих сосен вічні колонади
пливуть шпилі і німби медяні
маленький павучок у бурштині
немов зернятко в серці винограду
мовчать хорали
дихає півтінь
химерний майстре сонячних святинь
твій ліс мені щоночі майже сниться
давно не чутний шепіт молитов
гортає тихо сивий часослов
і крапле віск
і скапує живиця
