Закрий обличчя маскою німою
І рот заший ти ниткою тугою,
А потім загубися в сірім полотні
Й у зручній позі на роки замри.
Забудь своє ім’я і особливість,
І знову ігноруй нову можливість
Звільнитись з лап старезної брехні,
Яка навчає нас боятись самоти.
Маріонеткою в руках чужих звикай
Співати, танцювати й не пізнай,
Що там за цілісністю механізму
Немає місця путам егоїзму.
Свобода і самотність разом ходять,
Бо правду показати люди не дозволять,
А ризикнеш – то плюнуть тобі в слід
Й упевнять всіх, що це найбільший гріх.
Хай страх керує кроком і думками;
Замкнутий дух під сімома замками,
А слово, звільнене від лицемірства,
Застрягне боляче на рівні безнадійства.
