...на океановім пальці горить обручка -
дар від сонця: без боргу...
Василь Барка
Та обручка пече. Так уперше пече невідомість.
Я уже не його, не твоя, не своя... нічия...
Руки неба лягають на обрій - космічна утома.
Хто сьогодні врятує любов, коли завтра печаль?
Океани розпуки. Обручку знімаю нервово -
між яких континентів і звичок не сталися ми?..
Я лишаю останнім твоє - шкода, сказане - слово
і неміряну тишу образи і холод зими.
10.01.2011.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design