© Ельвіра, 11-01-2011
|
Ти не думай, що так все мине:
час примусить зрікатися істин.
Кров твоя, горда, мов каберне,
зазвучить, як музики троїсті.
Під плаксиве тремтіння судин,
філігранні удари серця
гра денцівки таки ввірветься -
ти залишишся сам один!
Серед буйства Подільських рівнин
відгукнешся на поклик трембіти.
Згасле сонце. І сам один.
Сніг. Завіса. Finita la літо.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|