Пышней, чем в ясный час рассвета,
аллея пурпуром одета.
И в зыбком золоте ветвей
ещё блистает праздник лета
волшебной прелестью своей.
И ночь, сходящую в аллею,
сквозь эту рдяную листву,
назвать я сумраком не смею,
но и зарей – не назову!
1896
(переклад)
Розкішніше ніж в час світанку
у пурпур одяглась алея.
і гілля золота хитляве
у святі літа все яріє
сяйною пишністю своєю.
Цю ніч, що стала набігати
у розрум'янену траву,
не можу сутінню назвати,
але й світанком не назву.
