Я химерна і дивна – навіщо, скажи, тобі
отака неймовірна і трішечки ненормальна?
Зупинися, коханий, благаю, зажди, постій,
подивися тверезо на щастя ірраціональне.
Ти не знаєш мене, хоч упевнений, я – не та,
що бували до мене, дівчата - тоді, раніше.
Але, сонце моє, та невже є у тебе мета
щоби світ став інакшим, зі мною –
химерно іншим?
Ні , ти в цьому не впевнений, цього не знаю я,
тільки світ поміняє і шлях, і небесні вісі,
Ти мене відшукав, ти – покликав мене на ім"я,
але кажеш - ти файна, я ФАЙНА ТОБІ, не більше.
Залиши це бажання за сотнею денних потреб,
зупинись у тім диханні – дихай просторо і вільно,
Я – одна з дивовижних, одна із небесних риб.
Ти живеш на землі. Відпустити мене - не бійся.
Я ще плистиму – тільки далеко – далеко геть.
Будеш дбати про дочок, батьків і про рідну хату.
Не тривожся химерністю дивних небесних риб.
Я пливу поза хмарами.
Риба.
