базар мов вулкан навсібіч викидає із себе потоки
спішать до родин покупці з оберемками різного краму
на площі волають мобільники наче весь світ – караоке
він трохи сніжить як поверхня старого екрану
він трохи несправний
у ньому бракує деталей
напевно його викидали з вікна після стрьомного матчу
і знову «іронія долі»
у світу характер несталий
тому він сніжить непроглядно
тому я плачу
на хвильку зображення виникне
голос у слухавку «здрасьне»
та час перев’язує пам’ять
тепер одне одному хто ми?
минуле таке безжальне
майбутнє - безрадісне
мішаються в купу колючого дроту святкові рингтони
