Обійму й відпущу. Защемить, відболить, відплачеться.
І на сповіді літ все колись нам обом пробачиться,
Гіркотою образ загашу недопалок відчаю,
Все ще в тебе буде…тільки вже не зі мною - з іншою.
Просто в вирі турбот десь, колись, щось у всіх втрачається,
Кожен з нас у житті на своїх помилках навчається.
Я їх лік зупиню на межі лише світлих споминів,
І життя воскрешу запаливши надії промені.
