Донині їх бачу я внутрішнім зором:
Одягнені в ризи, проходять рядами,
Зникають, бліді, у блакиті прозорій.
Їх лики, мов скелі, побиті дощами,
Напружені погляди – повні турботи,
Додолу нахилені голови сиві,
Шукають, неначе замало Голготи,
Те місце, де в яслах народиться диво.
The Magi
NOW as at all times I can see in the mind's eye,
In their stiff, painted clothes, the pale unsatisfied ones
Appear and disappear in the blue depth of the sky
With all their ancient faces like rain-beaten stones,
And all their helms of Silver hovering side by side,
And all their eyes still fixed, hoping to find once more,
Being by Calvary's turbulence unsatisfied,
The uncontrollable mystery on the bestial floor.
