По конячих слідах і курганах ростиме трава,
Щедро поєна кров’ю, яка розіллється тут завтра.
Ген за тим перевалом злетить не одна голова,
А думки і тривоги обачно ховаються в шатра.
Вранці – вперше у бій. Ти вже майже дорослий. Ти скіф.
Повен стріл сагайдак. Меч при боці – незвично залізний.
Час мечів дерев’яних – невинних дитячих потіх –
Лиш у спогадах. Нині ти воїн – велінням Вітчизни.
Хто упав – не устане, як досі велося у грі.
Скіфські стріли потрійні влучатимуть ворогу в серце.
Ще раз випробуй лук – буде зла січеверть на зорі.
Щит як слід припасуй – бо списи надто довгі у персів.
Може, завтра і ти… Та не думай про це. Відпочинь.
Хай насниться ота, із якою хотів бути в парі.
Але навіть у сні праву руку тримай на мечі,
Й серце стисни – рішучо, неначе кулак при ударі.
