Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46608
Рецензій: 90921

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 27193, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.226.251.205')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Містика

Сон про недобросовісну роботу

© Катруся Степанка, 02-01-2011
Чи сон....
                   …чи наяву життя…
не піддається дійство розумінню,
здається, не впадала в забуття,
а сон пройшов повз мене тільки тінню.
Та як не було, але…
                                    …бачу кадр,
один, а далі другий, третій… сьомий…
це є кіно, а не якийсь театр,
у нім події мені не відомі.
Стараюсь зрозуміти, де це є
і розгортаються які події –
ніби проходить то життя моє,
мені ж бо, не знайомі всі ті дії.

Ось… ось…. я починаю розуміти,
яке це місце, робиться що там,
так важко уві сні оце зробити,
щоб розібратися у цім своїм мозкам.

А наяву…
                    зриває сильний кашель,
все на суху, у грудях аж болить,
хоч перед сном я напилася капель,
все ж, безконтрольний він у дану мить.

Стараюсь підкорити свою волю,
відкашлянути з легких мокроту,
як і шиття, пропаще є без крою,
й без волі – не зробити працю ту.

Нарешті підкорилася свідомість,
відкашляла  із легких що було…
…а в голові вже кадри йшли натомість,
життя там клекотіло і гуло.
Але вже друге місце, другі дії,
навкруг все незнайоме, люди теж…
Реалія.
                 ...а не безмежні мрії,
не має вона там ніяких меж.
Ота свідомість, як же з нею важко,
не можу знову справитись ніяк,
але вникаю що там, хоч і тяжко,
без сили волі, знаю вже – бідняк.

Удруге  усвідомлюю, вже слізно,
сухе бухикання і не переставало,
повітрю в грудях є занадто тісно,
без мене що хотіло витворяло.
І знову всі напружую я сили,
допомогти легеням в боротьбі,
щоб ми з свідомістю своєю не робили,
вона все рівно сама по собі.

Не знаю скільки часу то було…
я поверталася на ліжку вліво, вправо,
на другу сторону мене перенесло,
все іще більше неслухняним стало.
Старалась в кадрах розібратись нових
а потім кашлянути знову й знову…
ще не  було тортур у сні тривалих,
на моє серце й голову бідову.

Стоп кадр.
                       Він зупинився враз.
З’явилась черга, зліва і на право,
люди стоять без сварок та образ,
чого чекають..?
                            Так мені цікаво.
Усі худенькі, одинакові такі,
одіті теж всі у одне вбрання,
нема різниці паничі, чи батраки,
яке положення займає чи звання.
Всі люди в черзі цій чекають суду,
відповідати за діла свої.
Я думаю:
                  « І я в цій черзі буду
відповідати за діла мої».
Стоять, усі тримають свої руки
в плечах відірвані, зігнуті в ліктях вверх.
Терзають розум невідступні думки:
«Що буде з усіма людьми тепер,
і як вони без рук тримають руки,
чи до плечей причіплені висять?
Та ні, осібно».
                        Тримають без муки,
спокійно і смиренно так стоять.

Приходить розуміння й тихий жах –
недобросовісні діла є руки ці!
Находити по трішки стає страх,
як пліснява на кислім молоці.

«А може черга це мої діла?
Діла – за які «руки б відірвати»,
не доробила, трішки не змогла,
бо в голові кута вже ліньки – мати»

Стоїть діл черга і чекає суду,
Велика… не початку… не кінця…
«За кожне з них відповідати буду», –  
які важкі ці пізні каяття.

Шукаю, може хтось один
з невідокремленими є руками,
а час іде, його невпинний плин
не зупиняється навіть і снами.
«Нема, нема… безрукі є усі!
Можливо це діла людей усіх?" -
тліє надія у своїй красі
і розпач у мені трохи притих.

«А де кінець і де початок є?
Зліва безмежно і не видно краю», –
іти направо тіло подає,
поволі рухатися починає.
Іду, іду, іду… кінця нема:
«О, Боже милий, робимо що, люди,
чи справді нами править сатана,
що ми недобросовісні приблуди?»

За чергою, з другої сторони
побачила прекрасне світле місто,
будинки, вулиця і люди вдалині,
спокійно ходять, роблять… тихо, чисто.
Так сонячно там, мирно і не спішно,
на сонці яскравіші кольори,
на фоні цього черга сіра, пісна,
засмучена й спокійна до пори.

Хватить.
                 Зупинка.
                                 Не піду вже далі.
Знаю, що треба йти безмежно,
це нескінченність, серце у печалі,
як попередити людину жити чесно.
Вони живуть і не підозрівають  –
за справи ми складатимемо звіт,
що буде суд і нас за них спитають,
я ж, не задумувалася багато літ.
А як сказати,
                      черга поміж нами,
вони її не бачать, їм не треба,
як докричатися, ми ніби між світами…
вони в роботі, їм є не до Неба.

…Знову пішли, побігли з фільму кадри…
чиєсь життя… події незнайомі…
свідомість, ніби, десь пішла у мандри…
бухикання… при нестерпимій втомі.

Проснулася під ранок…
                                          чи заснула,
усе скінчилося не знаю і коли,
безмежна втіх, що ця ніч минула,
бо наче напилася в ній смоли.

Лежала довго, думала над тим:
«У тому місті що то є за люди,
їх зовсім мало в місті золотім,
в безмірнім спокої заселеним усюди.
Можливо помилялась, це є ті,
хто просто якісно виконує роботу,
хоч просто люди, люди – не Святі,
цим забирають з серця всю скорботу.
А нас за прикру безвідповідальність,
недоброякісність у навіть малім ділі,
чекає черга – то наша безславність
і суд, і кара в повній її силі».

Тепер як починаю якусь річ,
та черга повстає перед очима,
всі почуття, що мучили в ту ніч,
як-небудь не робити є причина.
Бо хто не хоче – шукає причину,
щоб виправдати лінощі завжди,
ті ж, планомірно нас ведуть до згину,
не в райські, так омріяні, сади.    


                                                       2010р.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

свідомість відчуваю знов не сильну...

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Ганзенко Олексій, 02-01-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.84229588508606 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …