Я промінь, я падаю – літо не скоро. Теплом запульсую у скронях.
Надломлюся криком у ямі, моє тіло нагадує чавлену моркву.
А все ж коли оживу, стану невмисним, як той пластмасовий сонях
Що на варцабі в рожевім горняті...
Більше не тисніть Caps Lock Ви
Не треба великий речей, достатньо того, що задосить
Я навіть згадав де мій рід – он у полі нехрещений соняшник.
Без серця малюю стрілу на вікні. Такі мої остаточні досліди…
Вибачайте, що у Вашім житті я не з’явившись так скоро зник.
27.12.2о1о
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design