– Ти чого, скажи, Василю,
Клятий ворожина,
Не пірнув, коли тонула
У ставку дружина?
Що її порятували
Зовсім інші люди!
– А я звідки знав про неї,
Що тонути буде?
– Он вона ж тобі махала
Й кликала щосили!
– Здивував, моя жона
Та щоб не голосила!
Та вона щодня у мене,
Ледь зайду до хати,
Почина махать руками
Та репетувати!
