На дні морськім у глибині кохання сталося в пітьмі, нірку під каменем тяжким бичок ікрою обліпив. Оберігав і доглядав, довгих ночей не досипав. Коли в морі була негода, бичок страждав не їв не пив, за малюків своїх просив і милувала їх погода. Поважний став бичок-кругляк, багатодітний батько не простак. Поруч мав сусіда цуцика-бичка за обідом з ним ділили черв’ячка. Запливав до них в гостини мартовик, рід від хижих риб захищати звик. Так ставав міцний і дружний рід, не важливо скільки мав у сім’ї своїй порід.
Ось і час настав, зібрався молодняк, в хвилях зграйкою пірнає просто так. Дивовижно й весело їм грати, залишили нірку й свого тата, нумо веселитись й танцювати, один одного хутчій переганяти. Хвилюватись стали цуцик, мартовик й кругляк: «Дітвору навчаєм ми не так, наука їм батьків потрібна їхня настава й думка вірна!».
На дні морськім зібралась рада, лунала з уст одна за одною порада, мерехтіли хвилі, колихалася вода, від напруження такого малюки подумали: «Біда!».
В кругляковій нірці світло засіяло, з останньої ікринки золоте малятко випливало, біля поплавків світилися золотом круги і почувся голос:
- Тату почекай зажди, хочу вам зарадити, допомогти, пропустіть, я маю підплевти, про що знаю вам розповісти.
І промовив:
-Щоб своє життя прожити, треба вміло море переплити.
І сказали цуцик, мартовик й кругляк:
- Дуже вірна думка, так, так, так. Цей бичок народжений щоб керувать, створений всім мудрою порадою допомагать, привітаємо правителя бичка, й побажаємо уникнути гачка.
Всі погодились й на цьому вирішили бичка до академії за мудрість запросили. Не жаліючи не голови, не поплавків, не цурався золотий бичок всих навиків. Працював долаючи всі стіни до науки, сила є від розуму – не муки. Друзів у бичка ставало більше і більше, вплив на риб усіх йому давась простіше. Коли час прийшов навчання завершити Кругляк пропонував бажаючим з ним море переплити. На світанку, коли сонце променями море прогрівало, батьки-бички в далекий шлях діток своїх випроводжали. В промові всіх відзначив наш бичок - Кругляк, адже єднати силу й розум він мастак.
Очоливши сміливців зграйку, без вагань почув - Веди в далекий шлях наш капітан.
З повагою і почестями плив бичок, батько радів й бажав:
- Щасливого повернення мій Круглячок.
У морі тиша, спокій, тепло і радість, заважать не в змозі інших заздрість, зграйка рибок в морі синьому пірнає із задоволенням шлях впевнено долає.
Але що це? Звідки пута, нитки? Бичків частина потрапила до сітки.
- Залишить друзів? Все лишить ось так? Ні – цьому не бути, -вирішив Кругляк
Просити буду Ротана із академії друзяку, братана. Він сіті швидко прогризає, за ним старенький борг, хай нині відробляє. В той час Ротан під берегом на рибку полював, про те що трапилось з ріднею, він не знав.
Бичок-Кругляк від хвилювання став яскравий, світилися круги на спині золотаві, зненацька промені побачив наш ротан, на зустріч Круглякові поплив сам. Дізнавшись про біду, сигнал дав іншим ротанам, невдовзі посміхнулись – сітка нам ця по зубам. Звільнились цуцики й мартовики бички і подалися швидко навтьоки. Тепер усі були надмірно обережні, лишили пустощі грайливі прибережні, на відпочинок час не марнували із зони небезпечної за мить вже випливали. Вони пишалися собою і раділи, але зарано – ще не зроблене все діло. Слава про зграйку рибок пролунала й рибина – велитень їх з’їсти побажала. Дізнавшись напрямок і план молодняку, відкривши рот, вона чекала на шляху. Та лиш надійні навики й уміння капітана кругляка, вчасно відправив у розвідку бичка мартовика. Він наполохав велитня рибину до того ж дав відчути відчуття провини.
Під вечір стало чорне море хвилюватись, бичок - кругляк наказ дав, всім лягати спати, на дно всі нерухомо залягли, лиш невгомонні цуцики в непогоду цю втекли. Триматись гурту цуцики промовили негоже, ми поплевем по Дону у Вороніж.
Розхвилювався тут бичок кругляк:
- Чому в команді дизертири? Що я роблю не так?.
І засіяло світлом море:
- Команда менша – це не горе, для тебе не важливо стрімко море перепливать, важливо всіх навчать та розмножать.
Замислився і вирішив житло створити, нірку ікрою обліпити. Не поспішав він просто так, ростив навчав свій молодняк. А згодом знову рушив він в дорогу, тепер вже мав надійну він підмогу, попробував соленої та прісної води, було в підмозі сяйво золоте завжди. Скрізь де проплив бичок кругляк залишився від нього молодняк, він заселив Балтійське море та Москву - ріку, його всі поважають, щиро вдячні кругляку. Одного разу плив в Азовськім морі, дозволив своїм друзям розгулятись по просторі, сам же до берега Бердянського підплив, промені сонця йому більше дають сили. До нього тихо підійшов хлопчина, в сачок піймала нашого бичка дитина. Враз море хвилі підняло і хлопчику промовило:
- Тебе спіткає, що дитина піймать малесеньку рибину? Дам я морські тобі дари, лиш золотавого бичка нам відпусти. Бичок проплив з відзнакою свій шлях і має жити вічно у віка.
Маленький хлопчик рибку відпустив. Сказав:
- Живи, своє ти море вміло переплив.
І враз на березі з’явилися дари усі нужденні поприходили сюди, їжу морську вони з’їдали, робились сильні, виживали, бичка й дитину прославляли. Ось так малий бичок зумів залишить слід у морі і на суші.
Розум дбайливість та любов робить багатими всі душі!!!
