В думках я бачу
Як літають ще
Над полями
Нинішньої історії
Вітри минулого
Я приймаю те все
Писане плачем і болем
Я читаю
Нищення
Нашого я
Вогнем і мечм
І не з неба зіркою
І своїм зором
Приймаю
Те що є
В минулого кольорах
Птахів правди
Не хочуть прийняти
На своїх гіллях
Підрізані дуби
Опадає листя золоте
В друге
Воно не виросте
Поки буде як є
Бо весни
В себе недіжде
Бува
Чую молитви
Неспрямовані в небо
Несуть їх наші сини
Яких ненавчили ми
Просити Того
Кого треба
Дні проминуть
Прийдуть ночі
Нам треба Світло здобувати
Щоб в темряві читати
СЛОВА ПРОРОЧІ
І ранка діждати
Коли наші внуки
В свої руки
Нині ще незатрачену
Нашу ІСТИНУ
Візьмуть
І стерегти їй будуть.
