Тихий вечір, листя шепіт,
Чути десь трамвая скрегіт.
Душі спокій, зірки в небі
Навівають думку в мене.
Хлопченя, змарніле личко
Оченята мов вуглинки,
У руці соняшника насінинки
З болем в серці, в тугі днів
Мовить кілька тихих слів
У надії погляд і стоїть:
«Тітонько, допоможіть,
Я не їв вже кілька днів,
Братик мій давно змарнів,
Дайте хліба, щоб прожить,
Тітонько, допоможіть.»
Пиріжка дала дитині,
Вже дванадцята година
Я спитла : «В чому річ?
Чом блукаєш – глуха ніч»
Хлопченя зніяковіло
Щічки знов порозовіли
Нема рідної домівки.
Мама спить десь від горілки,
Батько вже давно помер.
Раптом хлопчик як завмер.
Туга серце розриває
Хлопчик їжу знов шукає,
Мама п’яна десь лежить,
Господи, допоможи.
Дай навчення мамі й сину
У лиху для них годину
У час тяжкий їх збережи
Шлях до тебе покажи
У щасті, у любові, в злагоді
Жити цих людей навчи.
Не пий жінко і не спи,
Хлопчиків своїх рости,
Та у Бога ти проси :
«Господи, допоможи!»
Піднімись, поглянь довкола
Хлопченятам треба школа,
Треба їм твоя порада,
Щоб не було в душі зради.
Мати, сильною живи!
Господи, допоможи!
