Кавалькади літер струмком іллються на папір,
а тріскіт вогників з каміну лунає від тих пір,
коли вже місяць сонечко посунув угорі
і стало темно,майже як в імлі.
Але вогонь тріщить і свіченька горить.
Патерицю відставив вбік і сів старий творить.
Дістав вів люльку,запалив,пустив кільце:
зелене та червоне,а потім чорне й через це
натхнення заспівало в його голові,
І став пером кружляти як казали сили ті:
Герої мандрували в уявленій землі,
жили епічними життями,не тямлячі,що ті -
уявлення старого.Так може й ми
лише проекції тих снів,що бачить бард в тіні?
