Притулитись до теплих грудей
Непотрібного нам чоловіка
І поплакати солодко,
Розтираючи пальцями сльози.
Розповісти йому про величність своєї душі,
Чуйну ніжність до квітів,
Про зморшки, про темні бажання,
Про мрії, про совість.
Говорити, тримаючись міцно
Грудьми за сорочку,
Що колише його почуття
І приховує відчай.
Ми так любимо ніжно любити
Кохання до себе
Непотрібного нам чоловіка
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design