У старім батьківським домі,
Чотири мудрі сестри жили,
З народження сестри були відомі
Ангели батьки їх народили.
Мати дівчат оберігала,
Нікому скривдить не давала,
Тому що знала,що вони
Будуть підтримкою завжди.
Біді худчій вони зарадять
В сім’ї відносини наладять.
Жили в любові багато літ,
Поки матусин чоловік
Зненацька дуже захворів
Лише тоді він розповів:
Що бабця-татова матуся
Відроду сильною була
І оберігом для дітей малих знедолених жила
«Боролась з демоном завзято»-
Розповідав про бабцю тато
І ось одного разу жінка
До бабці доньку принесла
Й просила, сльози проливала,
Щоб вона їй допомогла.
Бабуся дівчинку забрала,
Жінці такі слова казала:
«Допомогти дитинці хочу,
Життя щасливе їй пророчу,
Та лиш Господь Ісус один, допомагає нам усім.
Прохання матері сильнише
Все, що створила, народила
На все у матері є сила.
Молися жінко і шукай,
Своїй доньці допомагай.
Вона від тебе є частина,
У твоїй душі твоя дитина.
Не буду я ділить життя,
Вам не потрібне співчуття.
Ти сильна жінка,
Ти є мати!
Бог допоможе демона прогнати.»
Не зрозуміла ті слова,
Зі злом та жіночка пішла.
Бажати бабці вона стала
Все, що в свою долю дістала.
У літах була наша бабуся
Пішла до раю, до дідуся.
Господь за все її прости
І дай нам хрест наший нести.
В останні дні свого життя вона наказ такий дала:
«Послухай, сину мій коханий,
У мене до тебе є прохання –
Прийде хвилиночка остання
Візьме Господь мене до себе
Хвилююсь дуже я за тебе .
Дівчатка твої, щоб жили
В щасті й добрі завжди були,
За долю їх боротись треба,
Сину, надіюсь я на тебе,
Надіюсь на твою дружину,
Коли я цей світ покину
Сокирою зрубай мій слід,
Щоб був щасливим в дівчат вік.
Іще, синочку, ти багатий
Горщик із золотом з під хати
Буде потреба викопай,
На весілля дівчатам дай.
Батько твій мав хорошу вдачу,
Розумний був і не ледачий,
Скарби для внуків приберіг – в цім є обов’язок і оберіг.
Я ж вам даю любов і ласку
У мирі живіть, діти, будь ласка.»
Стомилася, спочить лягла,
Тихо до Господа пішла.
Від горя тяжко проводжати,
Забувся тато слід зрубати
Найменша донька слідом йшла
І бабусі силу там знайшла.
У тата ще сестра була,
Відкопать горщик не дала,
Собі привела чоловіка,
Її він зжив швидко із віку.
Майно, хатину - все забрав,
І своїм родичам віддав.
Про золото ніхто не знав
Батько лиш нам розповідав.
Невдовзі тато наш помер.
Мама піклується тепер за долю чотирох дочок.
Господи, дай мені навчення
Дай розуміння і терпіння,
Кланяюсь в ноги я тобі
Доможи, прошу, мені!
Меньшу дитину спати поклала
Стомлена мати задрімала
І сниться їй, а може й ні
Такого не буває в сні
Прийшов Микола Чудотворець
Відкрив дверцята і затворець
Матусю Він благословив
Руку на посох положив
І запитав:
«Чому ридаєш?
Чотирох дочок і силу маєш.
Навчи молитися дітей
І будуть сильніші між людей.
Тільки добра хай всім бажають
Бо від любові, любов мають.
Ти ж будеш ангелом для них,
Молися, матінко, за всіх.
За всіх проcи в своїй Родині
Допомагатиму тобі віднині.
Дітей своїх перехрестила, все як сказав святий зробила.
Пройшло в турботі кілька літ
Настав час віддавати,
Первістку до шлюбу проводжати.
Все зібрала, що змогла
Корову донечці дала.
У надії Богу помолилась
На молодяток подивилась
Такі промовила слова:
«Була й я, дітки, молода
Так, знаю,що таке кохання
Прошу вас діти до остання
Підтримуйте ці почуття,
Цініть та бережіть життя,
Дітей народжуйте в любові
Молітеся за їх здоров'я!
Шануйте пращурів своїх
Благословен ваш буде вік.»
Сльози котилися з очей.
Так хвилювалась за дітей.
Пішло подружжя під вінець
Благословив Святий Отець.
І стали жити поживати
Хлопчат щасливих народжати,
Дівчаткам не вдалося виживати.
Побудували дім просторий
І прийшло щастя – прогнали горе.
Наступна донечка красуня
Талановита, горда, співуча, розумна
«Пишаюся тобою, каже мати,-
Ти, доню, будеш мою долю повторяти
Міцною, сильною будь доню
Не легку в спадщину отримала ти долю.
Краса й любов – це тільки ширмочка для тебе,
За цим стоїть Духовний Світ, Ісус Христос
У цьому є твоя потреба
Молися доню, величай
Господню силу прославляй.»
Ще молода була, не чула матері навчення,
Святий Отець не дав благословення,
Не йшла за щастям до вінця
Тому й страждає, та чекає співчуття.
У муках народила сина
Це сильна й не проста перша дитина.
Дівчинку другу народила,
Талановита та кохана,
Але коротким вік свій мала
Життя своє не марно прожила,
Шлях до Ісуса Господа знайшла.
І до спасителя родину привела.
Та й чоловік її покинув світ зарано.
Тому й страждає,
Занадто вже відкрита в душі рана.
І молиться за доньку Ангел - мати,
Щоб її долі раду дати.
І чудотворець допоміг!!!
Вкотре життя він їй зберіг.
Третя донька з подружжям не спішила
Вона милість, любов та добро.
Матусині будні донечка тішила,
Приходить з нею тільки радість
Світ за очі іде з будинку зло.
Але літа ідуть занадто стрімко,
Потрібно було мати чоловіка.
І стала Ангел - мати на коліна,
Просила в Бога і у Сина,
Молила Матінка Хреста
Послати в пару молодця.
Щоб добрий серцем й роботящий,
Щоб в вірі доньці підходящий,
Щоб піклувався і любив,
Господь почув й благословив.
І народила вона сина.
Міцною, щоб була родина,
Сім’ю свою оберігає
За матінкою доглядає.
У кого є яка потреба
Сестра худчій задоволняє.
Від цього силу вона має
Ісус Христос її всі біди подолає.
Достаток, радість, оберіг отримає її весь рід.
Найменша донька то страждання.
Четверта донечка – остання.
Боже, допоможи!
Про доньку мою розкажи.
Які у неї почуття?
Яке нарік ти їй життя?
Яка їй доля відізветься?
Дружиною кому назветься?
-послухай жінко, не страждай,
Що просить те дитині дай,
Відповіді має на всі запитання.
У щасті зростає твоя донька остання.
Силу має твоя донька – Ангел - Мати,
Ісус Христос буде їй допомагати.
Зерно любові у серцях зуміє пророщати.
Земля розквітне в щасті і добрі
Люди подякують за донечку тобі
За молитви і відданість твою,
Донька має вдачу не просту.
Несе вона великі зміни,
Усій планеті, всьому людству.
Матуся доньку приласкала,
Про те що знала, розповідать не стала.
Лише навчає молитись,
І в Бога мудрості просити.
Сама ж до схід сонця встає,
Радо день новий зустрічає,
Молитви за здоров’я діточок читає,
Перші промені як благодать приймає.
І сниться сон дитині вкотре,
Що розступилось синє море.
Стіною хвилі, мов завмерли,
Виблискують, неначе перли.
Шляхом широким вона йде,
І радість у душі несе.
Сон дивний, ніби казка,
Матусю! Що він значить?
Скажіть мені, будь ласка.
Матуся тихо посміхнулась,
Доньку до себе пригорнула –
«Добро віщує сон твій доню,
Та надзвичайну твою долю.»
Сон інший був яскравий і врочистий:
Стоїть вона у полі чистім,
Людей прийшло туди багато.
Піднявши вгору руки просять щось,
Як у дитинстві в тата.
Дивиться в неї навкруги
люди отримують дари.
Хто їжу, хто взуття, хто одяг.
У кого є до чого потяг.
Підняла погляд до гори
І бачить сяйво навкруги
Ісус Христос в неї питає:
- А ти що, дівчино, бажаєш?
- Добра бажаю для країни,
Здоров’я матінкі єдиній.
Щастя, успіху, життя всьому моєму поколінню.
Ще хочу, Господи, всім серцем бути завжди Тобі потрібна.»
І отримала від Бога радо велике гроно винограду.
До неї люди підійшли,
На смак по ягідці взяли
Та терпко й кисло – не смакує
Її ж це зовсім не дивує.
Не в кожного є розуміння
Як сіяти Боже Насіння.
Сон третій бачила як нині:
Була малою – ще дитина.
До неї старець підійшов
З дьогтем брудний горщик знайшов,
І вилив все це на голівку
Так ,що стікало на долівку.
І стало сумно й страшно їй.
Стоїть неначе у пітьмі
І тут почула голос тихо:
- Не бійся, не бувати лиху
Це є твоє благословіння.
До тебе йде твоє уміння.
Відкрий свій зір і подивись,
Господу лише помолись.
І заповнить мед солодкий все,
У дім твій він радість принесе.
Четвертий сон був біля моря
Стоїть, піднявши руки в гору.
Велика хвиля насуває,
Вона ж у Господа благає
Читає голосно молитву
І зупиняє хвилю велику.
З часом вода ген відступає.
І сонечко у небі сяє.
Сон п’ятий її налякав.
Знов вітер хвилю ту пригнав
Зніс все, що було навкруги:
Хати, дахи, стоптав грядки.
Знову молила і просила
Ісуса Господа дать дива.
Воїн Іван шляхом пройшов
На голові мав шлем з хрестом.
Побачивши його - завмерла,
Лиш шепотіла слова вперто:
Ти знаєш Господи про біди,
Ти знаєш Господи про вітер,
Ти знаєш Господи про все,
Допоможи мені вкотре.
І тихо на подвір’ї стало,
Із - за хмари сонце засіяло
Розквітли враз сумні сади,
Я знаю Господи - це Ти
Це ти від лиха захистив,
Додав мені ще більше сил.
Про всі дива розповіла
І матусю донька обняла.
Прийшов той день, настав той час,
Четверте є подружжя в нас.
Дві донечки – плоди кохання,
Любові, віри, мудрості зростання.
Кожен день починався з турботи
Було дуже багато роботи,
Але шелоху від зерна відділяти вміла,
То й вижила в скруті,
У біді лиш зміцніла.
Тепер уже знала вона, розуміла,
Що успіх і щастя іде із свого роду.
Не можна брудну пить сколочену воду,
Коріння своє переглянути треба
І дати можливе, якщо є в тім потреба.
І кожен день просить у Бога часом,
Щоб вів її правидним вірним шляхом,
Прийшла думка в ту хвилину,
Ростить чужих дітей від нині,
Дає ласку, радість та тепло
Від того має своїм діточкам добро.
Навчає все навкруги любити.
За все Ісуса Господа хвалити.
Різдво Христове, то велике свято
Приходять всі чотири донечки
У матусину стареньку хату.
Зяті, внуки, правнуки поздоровляють.
Найдовших літ в здоров’ї жити їй бажають.
Ангел - Матуся радо усіх зустрічає,
Всяким єством та пирогами пригощає.
Зібрала всіх біля себе навкруги
І розповіла, що в роду нашім є скарби.
Якби ж змогла я розшукати!!!
Та вам те золото віддати!!!
Замріяно дивилась вдаль
Матусю, того золота не жаль:
Відповіла донька найменша.
Наша ви матінко сердешна…
Все золото в Господньому благословенні
І в материнському покірному навченні.
Багатий, сильний і міцний наш рід.
Творіння Боже Ми.
Ми Господа є плід.
Я мрію матінко, як нам усіх людей здружити,
Щасливо на планеті Земля жити.
Не віддавати золоту та грошам перевагу,
А бути в вірі сильними
Дай Господи відвагу.
Людей навчити бачити,
Що Бог подарував їм.
Цінити землю нашу,
Завдячувати їй всім.
І сльози з очей покотились
У Ангела - матусі.
Микола чудотворець!
О Господи Ісусе!
Я низько Вам вклонюся,
За те, що діток зберегли,
І за здоров’я, що дали
За те, що їх навчали
Розум, мудрість давали
Все золото безцінне перед Вами
Прославлять Господа Ми будемо віками!
