Водолазний костюм із плаща на зимовому сонці
Прорахунки в думках про життя і про тебе, і десь
На дахах голуби голосами, як вітер, високими
Тягнуть ноти пісень про холодний закреслений день.
На дахах краєвиди антен загрузають у сутінках,
На дахах білі ангели хмар залишають автографи
Вітер листям зриває останні думки скаламучені
Розбиває життя на трамваї, дороги і спогади…
На гачку у рибалки, ти настромлений серцем на усмішку
Вістрям сміху поранила, задушила, неначе удав
І на святі зими твоя довга холодна відсутність
І багато чужих, непотрібних, байдужих і зваблених
Закарбований голос, хотілось сказати, що в серці
Але серце згубилось, упало з дощами до ринви
Для ворон жовтий джаз вчуся грати на зламаній флейті
У бездонному світі, прозорій дзвінкій порожнині
