Дивився в Інтернеті – завтра буде дощ
все як тоді: квартира, холод й злива за вікном
так ніжно голубіли поїзди
цілунком крапель нас стрічав перон
І знову листопад – п’ять років, ніби день
вечірній трафік, сигарети, скло, метал
і терпне серце, на цукерках з коньяком
дуріють очі, ледь вловивши дикий шал
Бери, я віск, змани в свої тенета синьоокі
стогни, щоб чули стіни, хмари і сусіди – всі
як струмом б’ють біляві пасма твої
крізь мокру шкіру розігрітих тіл
дивись, я втратив все і покотився в пекло
я там горітиму п’ять довгих літ
а потім знову дощ і листопад і холод
і ти усміхнена в зеленому плащі
