Розгублена, наче іграшка в пральній машинці
дивилася щиро, руками руки стискала
Сидів-думав: Господи, я ж стільки віддав цій жінці
а вона пройшлась по мені, як татаро-монгольська навала
А вона у мене пустила коріння грубе
а вона розлилась по мені як-море-широка
павутиною-медом склеїла мої губи
по полицях розклала чотири десятки років
Тепер сидить не плаче дивиться а я не можу більше
і менше не можу, і в очі не можу - соромно
Вона руками руки стискає (собі, між іншим)
а мені так хочеться не їй віддати останні сорок
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design