Виціловуй цю рапсодію дощу
На моїх вустах.
Я повна неба.
З цих мережив дива щастя тчу
Порю й тчу –
Така в жінок потреба.
Міріади випадкових доль
На твої повіки,
Як на руки.
Падають. А ти забув пароль
Від моїх долонь,
Від днів розлуки.
Прийдеш – і теплом наповниш дім.
Згустками гармонії і дива.
Капці під диваном. Сплячий кіт.
Все, як завжди.
Тільки я – мінлива.
Виціловуй сум з очей моїх.
Вигаптовуй дотики на тілі,
Як до струн торкаються слова.
Від учора випав білий сніг
І лежить, закутавши рівнини,
Як твої обійми небеса.
Я – твоя. І вже я не сама.
