Раз, у новорічну ніч,
Дід нагрів добренько піч,
Та сумує він у свято,
Бо не хоче сам стрічати.
Сніг надворі – тепло в хаті,
Вийшов дід у сніжки грати:
Кинув люльку біля печі,
Одягнув кожух на плечі,
Валянки - і на доріжку
Він пішов ліпити сніжки.
Бабу дід зробив чудову,
Причепив їй ніс здоровий,
Із морквини, хай зайчата
Погризуть його зубаті.
Чорні очі – дві вуглинки,
А навкруг летять сніжинки.
Закохався в бабу дід,
Кличе білу на обід.
Стіл накрив, пиріг із печі
Дістає він недоречно...
Та від ніжності й тепла
Баба тануть почала.
Дід у крик: «Рятуйте, люди!
Що тепер зі мною буде?
Лиш для неї я старався,
На таке не сподівався.
Знаю, баби люблять ласку
І тепло, і вірять в казку.
Ця – пихата і холодна,
То ж нехай стоїть голодна!
Їй не треба ніжності,
Хоче баба сніжності.
Продовження тут:
http://gak.com.ua/creatives//27021
