*
Я досхочу п’ю сік кохання
З тобою, зоре моя рання,
І знову геть від тебе лину
В пустиню спраги та чекання.
*
Можна довго жити на землі,
Та якщо ти колос на стеблі,
Зрілості сягнувши золотої,
Мусиш вмерти хлібом на столі.
*
Приоздоблює весна діброву,
Передавши естафету знову
Плодозбирачам й золотарям,
Мов поет поету рідну мову.
